Опис курсу

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Метою викладання навчальної дисципліни «Публічна комунікація і ділова мова в управлінні» є формування у студентів сучасних теоретичних і практичних знань, умінь і навичок, які складають комунікативну компетентність, необхідну для здійснення цілеспрямованого конструктивного управлінського впливу в органах державної влади, налагодження комунікації між організацією і громадськістю для виконання управлінських завдань з реалізації державної політики в різних сферах діяльності, опанування практичних основ, принципів, механізмів, умінь в організації зв’язків з громадськістю, налагодження кризових комунікацій та володіння навичками усного й писемного спілкування професійно орієнтованого характеру.

Основними завданнями вивчення дисципліни «публічна комунікація і ділова мова в управлінні» є:

– формувати вміння аналізувати та оцінювати державну комунікативну політику в різні історичні періоди, практично застосовувати комунікативні моделі та їх технологічний потенціал, оволодіти методикою порівняльного аналізу різних типів комунікативної діяльності;

– налагоджувати соціальну взаємодію, співробітництво, попереджати та розв’язувати конфлікти в організації;

– виробити навички аналізувати роль інформаційної політики в демократизації суспільства та використовувати мову як код з метою пошуку шляхів підвищення ефективності спілкування;

– виробити навички представляти органи публічного управління у відносинах з іншими органами публічної влади;

– ознайомити з практичними прийомами організації ефективного публічного мовлення та можливостями їхнього застосування;

– удосконалювати базові знання з ділової української мови як складника комунікативної діяльності в публічному управлінні.

Вимоги до знань і умінь:
За умов успішного виконання вимог щодо опанування науки студент набуде компетентностей:
Інтегральна компетентність:
– здатність розв’язувати складні завдання, виробничі ситуації, проблеми у сфері професійної діяльності з поглибленим рівнем знань та вмінь інноваційного характеру, достатнім рівнем інтелектуального потенціалу. Загальні компетентності:
– здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу;
– здатність працювати в команді, мотивувати людей та рухатися до спільної мети, бути лідером, діяти соціально відповідально та свідомо;
– здатність розробляти та управляти проєктами;
– здатність удосконалювати й розвивати професійний, інтелектуальний і культурний рівні;
– здатність приймати обґрунтовані рішення та використовувати сучасні комунікаційні технології;
– здатність генерувати нові ідеї (креативність), навички міжособистісної взаємодії;
– здатність спілкуватися з представниками інших професійних груп різного рівня (з експертами з інших галузей знань/видів діяльності).
Фахові компетентності:
– здатність налагоджувати соціальну взаємодію, співробітництво, попереджати та розв’язувати конфлікти;
– здатність організовувати діяльність органів публічного управління та інших організацій публічної сфери;
– здатність організовувати інформаційно-аналітичне забезпечення управлінських процесів із використанням сучасних інформаційних ресурсів та технологій, зокрема розробляти заходи щодо впровадження електронного урядування в різних сферах публічного управління та адміністрування;
– здатність представляти органи публічного управління у відносинах з іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності, громадянами та налагоджувати ефективні комунікації з ними;
– здатність самостійно готувати проєкти нормативно-правових актів, аналітичні довідки, пропозиції, доповіді, надавати експертну оцінку нормативно-правовим актам на різних рівнях публічного управління та адміністрування;
– здатність здійснювати наукову та дослідницьку діяльність у сфері публічного управління та адміністрування;
– здатність забезпечувати належний рівень якості управлінських та адміністративних продуктів, послуг чи процесів;
– здатність аналізувати діяльність інституцій державного та корпоративного секторів;
– здатність до державно-приватного співробітництва в процесах вироблення, реалізації та оцінювання публічної політики в площині перетину сфер управління, економіки, публічної діяльності;
Очікувані програмні результати навчання, які повинні бути досягнуті здобувачами освіти після опанування навчальної дисципліни «Публічна комунікація і ділова мова в управлінні»:
– знати теоретичні та прикладні засади вироблення й аналізу публічної політики, основ та технологій прийняття управлінських рішень;
– визначати пріоритетні напрями впровадження електронного урядування та розвитку електронної демократії;
– уміти розробляти національні/регіональні програмні документи щодо розвитку публічного управління, використовуючи системний аналіз і комплексний підхід, а також методи командної роботи;
– уміти здійснювати ефективну комунікацію, аргументувати свою позицію, використовувати сучасні інформаційні та комунікаційні технології у сфері публічного
управління та адміністрування на засадах соціальної відповідальності, правових та етичних норм;
– представляти органи публічного управління й інші організації публічної сфери та презентувати для фахівців і широкого загалу результати їх діяльності;
– планувати і здійснювати наукові та прикладні дослідження у сфері публічного управління та адміністрування, включаючи аналіз проблематики, постановку цілей і завдань, вибір та використання теоретичних та емпіричних методів дослідження, аналіз його результатів, формулювання обґрунтованих висновків;
– уміти аналізувати політику ефективного залучення організаційних форм громадськості до процесів електронного врядування, формувати систему показників та критеріїв, здійснювати їх ідентифікацію;
– здійснювати стратегічне і оперативне планування діяльності публічних організацій, бізнес-структур.
У результаті вивчення предмета студенти повинні
а) знати:
– термінологічну базу комунікацій та ділової мови в управлінні;
– комунікативні моделі та їх технологічний потенціал;
– методику порівняльного аналізу різних типів комунікативної діяльності;
– основні принципи взаємозв’язку політичних та комунікативних процесів сучасності;
– структуру, закономірності та явища мовної комунікації;
– парадигму ролей/позицій комунікантів як учасників комунікативного процесу;
– комунікативні стратегії і тактики та засоби їх реалізації в публічному управлінні;
– засоби вербального та невербального впливу на аудиторію;
– основні мовні норми в текстах офіційно-ділового стилю в публічному управлінні.
б) уміти:
– використовувати сучасні досягнення в галузі публічного управління;
– аналізувати роль засобів масової інформації в діяльності органів влади;
– застосовувати основні технології зв’язків із засобами масової комунікації для участі у процесі висвітлення діяльності органу публічної влади;
– знаходити оптимальні моделі мовної комунікації відповідно до комунікативних намірів;
– послуговуватися виразовими мовними засобами в промовах різних видів;
– застосовувати методи мовного та позамовного впливу на аудиторію;
– виявляти комунікативні невдачі, аналізувати їх причини з метою пошуку шляхів подолання;
– дотримуватися мовних норм під час складання документів, уникати двозначності висловів у текстах управлінських рішень.