Вшанування пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу
18 травня Україна вшановує пам’ять жертв геноциду одного з її корінних народів – кримськотатарського. Саме цій трагедії і були присвячені бесіди, які провели викладачі кафедри цифрової економіки та бізнес-аналітики факультету управління фінансами та бізнесу Львівського національного університету імені Івана Франка зі здобувачами вищої освіти ОП «Інформаційні технології в бізнесі».
Згідно з постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року «Про визнання геноциду кримськотатарського народу» 18 травня став Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Саме 18 травня 1944 року приблизно 200 тис. кримських татар депортували з рідного півострова, а за кілька днів увесь народ був позбавлений Батьківщини. Наслідки примусового переселення цілого народу були катастрофічні. Хоча точні дані до цього часу приховуються російською владою, проте орієнтовно за перші три роки загинуло до 50 % переселених осіб, серед яких було багато дітей. У яких умовах здійснювалася депортація, залишилася спогади переселенців, що вижили:
«Вранці замість привітання добірна лайка і запитання: трупи є? Люди за померлих чіпляються, плачуть, не віддають. Солдати тіла дорослих викидають у двері, дітей – у вікно…»
«Медичного обслуговування не було. Померлих виносили з вагона і залишали на станції, не даючи ховати.»
Висока смертність у вигнанні тривала протягом кількох років через недоїдання, трудову експлуатацію, хвороби, відсутність медичної допомоги і вплив незвичного клімату у місцях переселення. Депортованих відправляли на найважчі роботи, примушували жити у нелюдських умовах, виділяючи всього по 200-400 гр хліба, намагалися позбавити національної ідентичності.
Слід зазначити, що така політика щодо кримськотатарського народу являла собою продовження традиційного для царської Росії край негативного ставлення до тих, кого її влада вважала так званими «інородцями». Дуже показовою є дані демографічної статистики, які характеризують численність кримськотатарського народу – якщо у 1897 р. кримські татари становили 34 % від населення півострова, у 1939 р. – 19 %, то вже у 1959 р. – 0 %. І лише у 1989 р. їх чисельність досягла 1,6 % від населення Криму. Майже півстолітня дискримінаційна політика, яка проводилася тоталітарним режимом по відношенню до кримських татар, завдала величезної шкоди кримськотатарській мові. На даний момент кримськотатарську мову ЮНЕСКО зарахувало до числа мов, що вмирають.
Кримські татари – багатостраждальний народ, який пережив не одну депортацію, не одне знищення, як фізичне, так і духовне, і зараз зазнає утисків від окупаційної влади, край яким покладе перемога України у війні, що нав’язана їй російськими загарбниками.