Відвідування виставки гр. УФФ-23 «ШЛЯХ ДО ВОЛІ: боротьба різцем і словом» у «Просторі Інноваційних Креацій «Палац»

9 травня 2025 р. здобувачі вищої освіти групи УФФ-23с, що навчаються за освітньо-професійною програмою «Фінанси, митна та податкова справа» (порадник  – Уляна  Ватаманюк-Зелінська) відвідали одну з архітектурних перлин Львова – Палац Потоцьких. Комплекс резиденції Потоцьких був заснований у 1672-1682рр. власником міста Станіславова (тепер Івано-Франківськ) гетьманом польним коронним Андрієм Потоцьким і зведений в стилі французького класицизму. Палац вражає своєю елегантністю, багатим оздобленням і є прикладом архітектурної розкоші тієї епохи. В різний час у цій резиденції приймали багатьох почесних гостей, серед яких Ян Собеський, який двічі відвідував місто у статусі гетьмана польного коронного та польського короля, трансильванський князь Ференц Ракочі, Ганна – дружина Пилипа Орлика, австрійський цісар Йосипа ІІ. Сьогодні у Палаці Потоцьких можна ознайомитись з європейським живописом XVI-XVIII ст., також цю будівлю використовують як резиденцію Президента України.

Щотижнево в Палаці проводяться різноманітні події. Зокрема, Простір Інноваційних Креацій «Палац» цьогоріч заохотив відвідати виставку «ШЛЯХ ДО ВОЛІ: боротьба різцем і словом» на якій побували здобувачі. Ця виставка започатковує серію проєктів у різних містах України, присвячених мистецькій спадщині доби УПА – зокрема творчості Ніла Хасевича та митців його грона. На ній можна було розглянути приладдя підпільного художника та дерев’яні кліше листівок. Десятиліттями вони були заховані, однак тепер ми маємо унікальну можливість вперше побачити ці свідчення української боротьби за незалежність. Власне, саме Н.Хасевич створив той візуальний образ УПА, відомий нам з архівів – від плакатів до нагород. Зброєю Хасевича були олівець і різець, папір і дерево. І хоч він не очолював збройних формувань, не керував бойовими групами і операціями, його шанували в УПА, максимально оберігали і навіть наполягали на відході на Захід, але він відмовився.  Була в нього  якась особлива сила духу і нескореності долі. Цією незламністю були пройняті його твори і через них сила передавалися іншим повстанцям. При обшуках, захопленнях криївок роботи Ніла Хасевича вилучалися поруч із цінними документами – як особливо важливі і небезпечні. Він творив попри всі перепони та знаходив сили для боротьби. Про це говорять і його слова, написані майже перед загибеллю: «Я б’юся в той час, коли багато сильних і здорових людей в світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива…». Великий патріот, син України, він до кінця розділив тяжку долю її.