Опис курсу

В навчальній дисципліні “Теорія випадкових процесів” розглядаються основи дослідження складних економіко-організаційних структур, яким притаманні випадкові характеристики. В даному курсі за допомогою інформаційних технологій будують стохастичні динамічні моделі, що використовуються згодом для прийняття управлінських рішень. Особливу увагу звернуто на забезпечення інформаційних систем можливостями роботи в умовах виникнення ризиків, здійснюється розрахунок винекнення непередбачених ситуацій в складних системах.

Предмет навчальної дисципліни

Предметом дисципліни “Теорія випадкових процесів” є основи динамічних випадкових величин з різними розподілами та їхні основні характеристики.

Мета навчальної дисципліни

Мета вивчення дисципліни “Теорія випадкових процесів”– це формування у студентів абстрактного та набуття навиків симуляції стохастичних процесів в динаміці їхнього розвитку.

Основні завдання

Основні завдання дисципліни “Теорія випадкових процесів” – формування системи знань з теорії випадкових величин та випадкових процесів, принципів аналізу їхніх характеристик та форми їх моделювання.

Місце навчальної дисципліни в структурно-логічній схемі

Дисципліна “Теорія випадкових процесів” взаємопов’язана з такими дисциплінами як „Теорія ймовірностей і математична статистика”, „Інформатика” та „ Економіко-математичне моделювання ”.

Вимоги до знань і умінь

Вивчення навчальної дисципліни передбачає досягнення такого кваліфікаційного рівня підготовки студента, за якого він повинен:

а) знати

• основні наукові підходи та сучасні концепції розвитку випадкових процесів;
• проблеми розвитку фінансових установ держави та шляхи їх оптимального розв’язання;
• можливості використання теорії оптимізації для формування ефективної діяльності фінансових органів;
• пріоритетні дослідження українських науковців-економістів

б) уміти

• порівнювати та аналізувати, та ідентифікувати різні економічні структури та системи;
• об’єктивно оцінювати економічні процеси та створювати їхні математичні моделі;
• розробляти й вирішувати актуальні питання теорії і практики оптимізації складних структур;
• застосовувати знання з випадкових процесів в практичній діяльності.